Чоловік був набагато молодший за Зою – енергійна, весела, компанейская людина. Однак невдовзі родина їх стала нагадувати байку про лебедя, рака та щуку. Зоїн чоловік тут одразу дві ролі виконував – і щуки, і лебедя, а Зоя була за рака. Ігореві хотілося то у водний похід на байдарках, то на посиденьки до друзів.

Чекаючи коханого біля дверей ЗАГСу півгодини і перебравши в голові всі можливі причини, чому Дмитро не прийшов у призначений час,

Читати далі

Дмитро вирішив переїхати в село. Саме на краю села вирішив влаштуватися. А для чого? Щоб потім завести невелику ферму, торгувати молоком, сиром та яйцями у місті на базарі, і бути самому собі господарем. – Набридло на дядька працювати, – так і казав він сусідам. – У місті шумно, набридли сусіди. А у селі – ти сам собі господар. Що хочу – те й роблю… – Правильно, – схвально кивав йому сусід Ігор Іванович. – Тут простір, землі багато, але й роботи вистачить, тільки не лінуйся. Але перше враження про нового мешканця невдовзі почало змінюватися

Село Качкарівка давно не бачило нових мешканців, тому раділи місцеві жителі, що приїхав до них енергійний молодий чоловік із дружиною,

Читати далі

— Розлучимося мирно, як ти того і хотів. І до речі, я поговорила з Вікою. Бойкоту не буде. Ні з боку дочки, ні тим більше з мого боку. Насолоджуйся своїм новим життям

— Леро, нам терміново потрібно поговорити. Це дуже серйозно! О котрій ти повернешся додому? Голос чоловіка Валерії звучав схвильовано, тож

Читати далі

– Мамо, у неї очі такі блакитні, ну, як у тебе! Кажуть, якщо темно-блакитні – то стануть потім карі. А якщо світло-блакитні – то такі й будуть, не зміняться, мам… Я тобі потім розкажу все, гаразд, мамо? – голос у Тані був такий, що серце в Олександри Дмитрівни здригнулося – адже донька рідна.

Хтось вимогливо натискав на дверний дзвінок, і він дзвонив на весь будинок. Та хто ж це такий настирливий? Таня ледве

Читати далі

– Оленко, на котру гостей будемо запрошувати? Чого мовчиш? Твій же день народження. Потрібно постаратися, тридцять п’ять – раз у житті буває. Торт обов’язково потрібний, а щось ним і не пахне. – Не буде нічого! Ви й самі добре все відзначите. Торта не буде, решти – теж.

Олена переживала. Наближався день народження. Останнім часом свята не тішили. Відзначити цей день радісно, ​​напевно, не вийде. Олена вже передбачала

Читати далі

Лікар оглянув. Наказав щось медсестрі, та одразу поставила крапельницю.Коли лікар вийшов, медсестра взяла телефон і поклала собі в кишеню. – Можна, я з дочкою ще хвилинку поговорю? – тихо прошепотіла Ліда.

За вікном вже темніє, а мами все немає. Юля, крутячи коліщатка на своєму візку, під’їхала до столу, взяла телефон і

Читати далі

– Ой, яка хата! – вигукнула свекруха, ще не зайшовши. – Але ж тут треба стільки всього переробити! Глянь, паркан хитається, дерево те давно пора зрубати. І що, Олено, це ти сама садила оці кущі? Так абияк! Неестетично!

– Це ваш будинок, дочко. На тебе оформили, щоб мала свій куток. Будеш із чоловіком тут відпочивати, – лагідно сказала

Читати далі

– А ми хто, по-твоєму? Кошенята, яких можна викинути геть? – Ви гості, які забули, що настав час додому! – Роздратовано гаркнула сестра

– Ти що твориш? – Кричала Варвара, намагаючись відштовхнути Марію від дверей. – Ми ж тут живемо! Маша міцно тримала

Читати далі